Записи розділу: ТАДЖИЦЬКІ КАЗКИ

Падишахів син та дев (турецька казка)

Було таке чи ні, а колись падишахів було чимало. Може, в решеті, а може, й на дні казана був один падишах, та й мав він сина. От як виріс парубок, сповнилося йому сімнадцять літ, батько й надумав його оженити. Знайшли юнакові дівчину та й заручили за падишахським звичаєм. Починають весілля вже, аж це опівночі наречена… Read More »

Чабаненко (турецька казка)

Був собі колись давно в одного чабана син, та такий гарний, що міг сказати ранковій зорі: «Або ти сходь, або я зійду!» Закортіло якось хлопцеві помандрувати по білому світу, але не було у нього нікого, щоб порадитися. Отож кинув він свою хатину та й пішов світ за очі. Довго він мандрував, аж прийшов до якогось… Read More »

Хто дужчий за всіх (таджицька казка)

– Братику льоде, агей, братику льоде, ви дужчий за всіх? – Був я дужчий за всіх, та пригріло сонце й розтопило мене. – Братику сонце, агей, братику сонце, ви дужче за всіх? – Якби я було дужче за всіх, хіба заступила б мене темна хмара? – Хмарино-сестрице, агей, хмарино-сестрице, ви дужча за всіх? – Ох,… Read More »

Талант (таджицька казка)

Була собі працьовита мурашка. Одного разу гриф побачив, як тягне вона більшу за себе зернину, й подумав: «Яка дужа! Хіба можна не захоплюватися нею? Оте своє захоплення він виповів мурашці, а наостанок додав: – Я теж не без таланту. Маю такий гострий зір, що зернину проса за фарсанг побачу. – Фарсанг – віддаль чимала, щось… Read More »

Кукурудзинка (таджицька казка)

Була собі кукурудзинка. Сиділа вона в мішку разом з багатьма іншими кукурудзинками, чекала весни й мріяла: «Настане весна, мене посадять у землю, я викину пагінчик, зав’яжу зернятка, ті наллються соком, достигнуть, і буде їх багато-багато, цілий світ». Але одного дня її разом з іншими зернятками зачерпнули з мішка й замість того, щоб посадити в землю,… Read More »

Москіт (таджицька казка)

Був собі один цибатий москіт. Літав він якось по саду, сів на кущ та й загнав у ніжку колючку. Заплакав бідолашний, але, як зарадити лихові, не знав. Знявся на крильця й полетів. Летить він, летить, аж бачить: цап скубе траву. – Дядечку цапе, дядечку цапе, витягніть колючку з ніжки. – Та ти й придумав, твоя… Read More »

Крук і жайворонок (таджицька казка)

Був собі колись дуже захланний і неперебірливий крук. Побачив він якось жайворонка й каже йому: – Що, попався непосидючий безтурботний жайвороне? Тепер скажи, як тебе з’їсти: з пір’ям чи таки обскубти? – О чорний пишномовний круче! – мовив жайворонок.– Як добре, що я попався тобі. Адже ми з тобою одного роду. Я все одно не… Read More »

Черепаха та скорпіон (таджицька казка)

Біля річки грілася на сонці черепаха. Придибав до води скорпіон та й став просити черепаху: – На тім боці вся моя рідня, перевези й мене туди. – Не перевезу, нема в мене сили, – одказала черепаха. Та скорпіон так просив, так благав, що черепасі стало шкода його. – Гаразд, – мовила вона,– сідай на спину,… Read More »

Блішка (таджицька казка)

Жили колись дві нерозлучні подруги – блішка й блощиця. І так уже вони заприязнилися, що, як не бачилися хоч один день, від туги не знали куди подітися. Вилучить, бувало, блішка вільну хвилину й біжить до блощиці. А як стрінуться, довго не зводять одна з одної очей, відтак сідають погомоніти. Одного дня прийшла блішка до блощиці… Read More »

Горобчик-сторож (таджицька казка)

Жила колись самотня вбога бабуся. Від ранку до вечора пряла вона пряжу, носила на базар, і так заробляла собі на прожиття. Одного дня в неї скінчилась бавовна, а купити нової не було на що. Сіла бабуся й гірко заплакала, нарікаючи на свою долю. Струмком потекли в неї з очей сльози, зросили землю, і навпроти бабусиного… Read More »

Півник (таджицька казка)

Жив собі дбайливий півник. Якось, шукаючи чогось їстівного, порпався він на смітнику і знайшов діамантовий кришталик. Схопив того діаманта в дзьоба та й побіг. І все було б гаразд, якби не побачив його один чоловік. – Агей, півнику, що в тебе в дзьобику? – спитав. – Діамантовий кришталик. Почув ці слова чоловік, схопив півника і… Read More »

Пузир (таджицька казка)

Був собі пузир, круглий ненажера-пузир. Котиться він якось дорогою, а назустріч йому кіт. – Куди йдеш, волоцюго-коте?! – спинив його пузир. Кіт нашорошив вуха, глипнув сердито й одказав: – А тобі що до мене, надутий пузирище?! – Я тебе з’їм! – Ну й шибеник же ти! – каже кіт.– Ще побачимо, хто кого з’їсть. Та… Read More »