Записи розділу: КОРЯЦЬКІ КАЗКИ

Мороз і вітер (коряцька казка)

На березі моря жили два брати – Мороз і Вітер. Якось Вітер питає в Мороза: – Послухай-но, мабуть, на всій землі немає нікого дужчого за нас із тобою? – Мабуть, є! – А хто? – Сохолилан, Воронів син, і сам Ворон. – Що ж він може зробити, коли я поллю водою, а ти заморозиш? –… Read More »

Емемкут і богатир (коряцька казка)

У Ворона було чотири сини: Емемкут, Валь, Акаті і Котгано. Якось Емемкут сказав Воронові: – Мені хочеться, батьку, піти до богатиря помірятися з ним силою. – Поки в тебе таке кволе тіло, нічого й думати про те, щоб тягатися з богатирем,– відказав йому Ворон.– Спершу наберися сили, а тоді вже йди. – А як це… Read More »

Сохолилан (коряцька казка)

Жили-були в тундрі два товариші, два побратими – Сонце й Ворон. Були вони дужі й відважні. І ніхто не міг сказати, хто з них кращий. По всій тундрі ішла слава про їхнє молодецтво. Багато разів чуло Сонце од Вітру, що в Півночі є красуня донька, що багато дужих і відважних юнаків ходило до Півночі подивитися… Read More »

Нінівіти-людоїди (коряцька казка)

Пішли три жінки в тундру по ягоди. Було це восени, саме тоді, коли достигають ягоди. Лохини й морошки вродило видимо-невидимо. Як узялися жінки збирати ягоди, то зайшли далеко від стійбища. Схаменулися тоді, коли вже сонце сідало й стало темніти. Мисливець і вночі зуміє по різних прикметах знайти дорогу. А що можуть жінки? Вони більше вдома… Read More »

Заєць і нерпа (коряцька казка)

Збирав заєць водорості на березі, а маленька нерпа бавилась на хвилях. Побачила нерпа зайця і кричить: – Не смій збирати наші водорості. Заєць у відповідь: – Ваші в морі, а на березі наші. Розсердилася нерпа на зайця і ще дужче закричала. Її крик почула бабуся, вилізла з води та й питає внучку: – Чого це… Read More »

Дружина Сохолилана (коряцька казка)

Гарна була в Сохолилана дружина. Завжди в яранзі було чисто, і ніколи в неї не вибували запаси дров і криги. Задумав Сохолилан одружитися вдруге. Дізналася про це жінка, пішла в тундру і розповіла всім, хто жив там: – Послухайте, що заподіяв мені Сохолилан! Сохолилан жениться. Чи я не вродлива? Чи не господиня? Хто вміє м’яти… Read More »

Куйкинняку – збирач лахтачого жиру (коряцька казка)

Якось Куйкинняку сказав дружині: – Назбирай ягід, а я піду роздобуду лахтачого жиру, приготуємо толкушу. Через деякий час прийшов до мешканців морського берега. – Привіт, Куйкинняку! Чого це ти прийшов? – Прошу лахтачого жиру. Дали йому повний калаус жиру, поніс він додому. Дорогою знайшов дохлу лисичку. Узяв її, поклав у калаус. – Знадобиться підбити кухлянку… Read More »

Ворон Велвимтілин (коряцька казка)

Ворон Велвимтілин проковтнув сонце. Проковтнув і ліг спати. Він собі лежить, а надворі лютує хуртовина. Набридло це Емемкутові, то він і каже своїй доньці Клюкеневит: – Сходи-но до ворона Велвимтілина і поклич його сюди. Донька сіла на нарти й поїхала до ворона. З юрти вийшла воронова жінка. Побачила дівчину на нартах і каже воронові: –… Read More »

Ворон і вовки (коряцька казка)

Сковзався ворон із сопки, а вовк пробігав мимо. – Вороне, я теж хочу посковзатися! – каже вовк. – Тобі не можна, тут урвище – впадеш у ріку! – Я вмію сковзатись! – відказав вовк і поїхав. Доїхали до урвища. Ворон піднявся в повітря, а вовк шубовснув у річку. Не може вилізти, неборака, з крижаної води,… Read More »

Куйкинняку та Минкусин (коряцька казка)

Одного разу Минкусин пішов на полювання в тундру. Прийшов і сховався в моху. Невдовзі підійшов до нього дикий олень. Минкусин дістав ножа й заколов оленя. Потім завдав собі на плечі й пішов додому. Дома мати спитала: – Хто це тобі дав? – Сам убив. І знову пішов у тундру Минкусин. Виліз на високе дерево. Раптом… Read More »

Хитра лисиця (коряцька казка)

Сидить одного разу лисиця на березі й думає: «Як би це попоїсти свіжої рибки». Аж дивиться, по річці колода пливе, а на ній дві чайки сидять. Лисиця питає в них: – Що ви, чайки, робите? – Рибу ловимо. – Візьміть і мене з собою! – Стрибай! І стрибнула лисиця. Колода перевернулася, чайки полетіли, а лисиця… Read More »

Подорож Куйкинняку (коряцька казка)

Одного разу Куйкинняку пішов на морський берег. Там він побачив акібу. – Ти що тут, акібо, робиш? – Спати збираюся. – Ось послухай, що я тобі скажу. – Мені це ні до чого, бо я хочу спати. Тоді Куйкинняку заспівав: – Акібо, понеси мене В місця, багаті на жир, До жінок морського народу. Посадила його… Read More »