Записи розділу: ЕСКІМОССЬКІ КАЗКИ

Як мисливець на загадку оленя виміняв (ескімоська казка)

Жив колись дуже давно в тундрі багатий кочівник. Було в нього стільки оленів, що він своєму стаду й ліку не знав. Жив він, як усі багатії,– вночі спав, удень пив, їв, люльку палив та жирів. Так і старість прийшла. Став багатій погано спати, почав нудьгувати. Як знудьгувався вкрай, надумав він себе потішити. Наказав жінкам м’яса… Read More »

Розгадана таємниця (ескімоська казка)

Це було дуже давно. У селищі Сиренік люди дізналися, що на них збираються напасти ворожі загони з кількох селищ. Отже, треба готуватися до оборони. Ватажком сиренікських бійців був хоробрий і обачний воїн, на ймення Наньїльнук. Він та його брати походили з славного роду Вихтаків (ескімоською мовою вихтак – значить джміль). В цьому роду всі юнаки… Read More »

Горда дівчина, Тунгак і Сонце (ескімоська казка)

Давно це було. Дуже давно. Багато зим минуло відтоді. Злий Тунгак тоді в тундрі хазяйнував. Велику силу мав. Усі його боялися. Погано, темно в тундрі було. Жив у тундрі багатий мисливець з дружиною. Усього мали удосталь: і м’яса найкращого, і шкур звірів найрідкісніших, й одягу всякого багато в натику зберігалось, а в жирниках завжди було… Read More »

Хлопчик-богатир (ескімоська казка)

Жив у промисловому селищі сирітка з бабусею. Мешканці цього селища полювали на китів, моржів і нерп. Хлопчик нікуди не ходив, бо не мав у що одягтися. Цілу зиму сидів удома. Бабуся виробляла й шила шкури, за що одержувала шматок м’яса й жиру. Влітку сирітка жебрав у рибалок, як усі сироти та вдови, і за ескімоськими… Read More »

Шаман і мисливець (ескімоська казка)

В одному селищі жив шаман. Дуже багатий був. Навіть не знав, чого йому ще треба. Усього мав доволі. А найбільше було в шамана злості. Доньку мав найвродливішу. Багато хоробрих мисливців через неї загинуло. Ніхто на ній женитися не міг, бо ніхто не міг зробити того, що вимагав батько. Коли вже зовсім не стало женихів у… Read More »

Як луна лисеня провчила (ескімоська казка)

В одній мисливській лисячій родині було маленьке лисеня. В нього було ще двоє братиків і дві сестрички. Всі вони були такі червоненькі, з пухнастими хвостиками. Усі дзвінко дзявкали. Жила ця родина в теплій, сухій норі біля підніжжя високої гори. За цією горою здіймалися великі сопки, вкриті вічними снігами. Там завжди гуляв вітер, і батьки казали… Read More »

Чому олень уникає ведмежого сліду (ескімоська казка)

Дуже давно ведмідь мав красиві роги, а олень був безрогий. Ох і пишався ж Кайна своїми рогами! Бувало, хвалиться: – Ні в кого немає таких розкішних рогів, як у мене. Одного разу прийшов до нього олень та й каже: – Позич мені свої роги на три дні: хочу женитись, а з такою оздобою найкраща наречена… Read More »

Ворон, куріпка і мишка (ескімоська казка)

Жили собі в тундрі троє товаришів: великий чорний ворон Митихлюк, біла куріпка Акиргек і маленька мишка Афсінахак. Якось їм захотілося коржиків. – Хто в крамницю по борошно піде? – питає мишка. – Я не піду,– дужим басом відказує ворон. – І я не піду,– тоненьким голоском повторює за ним куріпка. – Добре, я сама сходжу,–… Read More »

Ворон Митихлюк і євражка Сікіхак (ескімоська казка)

Одного разу євражці захотілося джерельної води. А струмочок протікав далеко від нірки – поки туди дійшла, поки водички попила, прилетів здоровенний ворон Митихлюк, сів біля євражчиного житла, вхід до нього хвостом закрив. Повернулася Сікіхак – додому потрапити не може. Тоді вона підійшла до непроханого гостя та й каже: – Посунься, я в нірку зайду. –… Read More »

Буває, що й хитрун у дурні пошиється (ескімоська казка)

Сталося це давненько, коли ще на нашому узбережжі багато лосів було. Вбив якось вовк Ама молодого лося. Тільки зібрався смачно попоїсти, коли йде лисиця Кавехак. Побачила вовчу їжу, хвостом закрутила, солодким голосом запитала: – Чи добре м’ясце? Щось я цього літа лосятники й не куштувала. Може, почастуєш? – їж на здоров’я,– буркотить вовк з повним… Read More »

Казка без кінця (ескімоська казка)

Жив біля Великої затоки старий-старий ведмідь. Звали його Нанук. У ту затоку припливала сила-силенна нерп. Тож віддавна повелося так, що кожного дня Нанук ловив собі на обід одну нерпу. Але йому не хотілося, аби звірі казали, що він жорстокий і ненажерливий. Тому щоразу, перш ніж з’їсти свою жертву, ведмідь пропонував їй: – Якщо ти розповіси… Read More »

Як павук Апайїпайок звірів створював (ескімоська казка)

Це було дуже давно, так давно, що на землі ще ні людей, ні звірів, ні птахів не було. Сидів павук Апайїпайок на сьомому небі і нудьгував. Одсуне заслонку з моржевої лопатки, подивиться на землю, а там день, на сопках сніг блищить, проти сонця різними барвами переливається, навіть не схоже, що він білий. Одсуне вдруге заслонку,… Read More »